Про появу астрономії у найдавніших цивілізацій нічого невідомо. Але науковці сходяться на думці, що головною причиною її виникнення була необхідність у ній для таких звичайних потреб, як, наприклад, фермерство та навігація. Люди завжди мали потребу у визначені часу коли було необхідно сіяти та збирати врожай. Досі існують фермерства, що користуються тими самими порадами, які зустрічаються в праці давньогрецького поета Гесіода «Роботи і дні».А без вміння орієнтуватися в просторі були б неможливими такі звичайні речі, як військові походи або мореплавство. Подальше упорядкування набутих знань сприяло розвитку науки, створенню приладів та систем виміру часу. Відповідно до періодичних циклів зміни дня і ночі, фаз Місяця, пір року з'явилися одиниці виміру часу: доба, місяць, рік. Що згодом призвело до появи календаря. Перші письмові докази існування астрономії простежуються у джерелах III-II тисячоліття до н. е. в розвинених культурах, які сформувались на території Єгипту і Вавилону.

Як і у всі подальші часи, з самого початку люди намагались зрозуміти і пояснити бачене ними. Так спостерігаючи за небом було складено уявлення, що Земля є нерухомою, а весь небосхил обертається навколо неї. Також велику увагу до себе привертали рідкісні явища: затемнення, поява комет, падіння метеоритів тощо. Першими спробами пояснення цих, як і багатьох інших явищ, була міфологія. Уявлення давніх цивілізацій про походження і будову Всесвіту збереглися до наших часів у текстах та фольклорі, а деякі релігії досі зберегли ці вірування. Прийнято вважати, що лише у IV тисячолітті до н. е., почали формуватись перші здогади про фізичну природу цих явищ.