Астроно́мія — наука про закони руху, властивості і розвиток небесних тіл — є однією з найдавніших природничих наук. Невідомо, де і коли зародилась астрономія. Необхідність людини орієнтуватися в просторі, систематизувати свій час та передбачувати такі події, як моменти розливу рік і час польових робіт, а також прагнення зрозуміти і пояснити те, що вони бачили — призвело до раннього розвитку цієї науки. Тому, панує думка, що астрономія зароджувалась там, де в ній була потреба — скрізь. Однак найдавніші писемні свідчення про регулярну астрономічну діяльність виявлено у вавилонських клинописних текстах, найбільш ранні з яких датовані рубежем II-I тисячоліття до н. е..
Будь-який поділ історії існування астрономії є умовним, так Іван Климишин в своїй роботі «Історія астрономії» виділив такі епохи: міфологічна — найраніший період, коли люди пояснювали незрозумілі їм явища божественним походженням; епоха зародження астрономії (IV тисячоліття до н. е. — близько 350 до н. е.) — формуються основні поняття астрономів та перші здогади про фізичну природу навколишнього світу; епоха геоцентризму (орієнтовно від Аристотеля до Коперника) — досягнуто високого рівня у моделюванні спостережуваного з Землі руху небесних тіл; епоха титанів (період життя Коперника, Браге, Кеплера, Галілея і Ньютона) — доведено єдність фізичної природи Землі і планет, сформульовані основні закони динаміки, закладено фундамент небесної механіки тощо; епоха тріумфу теорії гравітації (XVIII-XIX століття); епоха розквіту релятивістських теорій і всехвильової астрономії (XX століття) — період тісної співпраці астрономії й фізики.
На перших етапах свого розвитку астрономія становила єдине ціле з астрологією. Їх остаточне розділення відбулося в Європі епохи Відродження. Інші науки, що досліджують позаземні об'єкти (астрофізика, космологія тощо), також раніше розглядалися як частина астрономії, але в XX столітті вони виділилися як окремі.
Історія астрономії різних країн світу:
Також виділяють Давній період.
