Зоряна астрономія — один з розділів астрономії, що вивчає будову і рух зоряних систем.

Виникнення розділу

Зоряна астрономія стала окремою наукою наприкінці XVIII ст. завдяки британському вченому-астроному Вільяму  Гершелю, що виконував багато досліджень у галузі зоряної статистики.

Мета зоряної астрономії

Зоряна астрономія має на меті вивчення зоряних систем, а саме — внутрішніх закономірностей, життєвого циклу, руху та їхньої еволюції. Одним з найголовніших завдань зоряної астрономії є спостереження за зоряними системами нашої галактики. На відміну від астрофізики, що вивчає окремі туманності й зорі, зоряна астрономія досліджує цілі групи об'єктів — подвійні й кратні системи, скупчення та асоціації.

Розділи зоряної астрономії

Зоряна астрономія поділяється на три розділи — зіркову кінематику, зіркову динаміку і зіркову статистику. Взаємодіє з астрофізикою й астрометрією щодо параметрів і характеристик об'єктів, класифікації спектрів, геометричних розмірів, мас, температур, щільності, швидкості власного обертання і швидкості руху Галактикою.

У рамках астрономічної статистики зоряна астрономія використовує інструменти математичної статистики.

Зіркова кінематика використовує у своєму апараті методи класичної кінематики (розділу механіки), щоб визначити кінематичні параметри зір і їхніх скупчень та дізнатись про їх рух, як цілої системи, і визначити закономірності такого руху.

Зіркова динаміка розглядає закономірності пересування об'єктів, що вивчаються, у силових полях і еволюційний розвиток систем у результаті цього руху.